Дистанційна та надомна робота: ключові відмінності

04.02.2021 Верховна Рада прийняла Закон про удосконалення правового регулювання дистанційної роботи (законопроект № 4051). Після набрання ним чинності такі терміни, як дистанційна та надомна робота набудуть закріплення в законодавстві. У чинному Кодексі законів про працю міститься лише коротка згадка про можливість виконання надомної роботи. Відтак, доповнення кодексу статтями 601, 602 є значним кроком вперед та по суті фіксацією відносин між роботодавцями та працівниками, які вже давно існують на практиці.

Надомна робота

Основною відмінною ознакою надомної роботи є виконання роботи працівником за місцем свого проживання або в інших визначених ним приміщеннях. Тобто місце виконання роботи є фіксованим та знаходиться поза виробничими чи робочими приміщеннями роботодавця. Зміна робочого місця без попереднього погодження з роботодавцем забороняється. Така зміна погоджується з роботодавцем навіть тоді, коли працівник не може виконувати роботу з незалежних від нього причин.

Ціллю надомної роботи є виробництво продукції, надання послуг, виконання робіт або інших функцій, передбачених організаційно-правовими документами підприємства. Засоби виробництва, матеріали та інструменти можуть надаватись як працівником, так і роботодавцем. Якщо працівник використовує свої інструменти, він має право отримати відповідну компенсацію.

Під час виконання надомної роботи на працівників поширюється загальний режим роботи підприємства. Враховуючи те, що працівник не знаходиться в офісі або на підприємстві, роботодавець самостійно вирішує, в який спосіб доручати працівникові роботу і контролювати її виконання. Однак, це не впливає на оплату праці та обсязі трудових прав працівників.

Ця форма організації праці встановлюється за взаємною згодою роботодавця та працівника, а також може запроваджуватись роботодавцем на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру.

Дистанційна робота

Якщо надомна робота направлена передусім на виробництво продукції, надання послуг, виконання робіт, то дистанційна робота передбачає інтелектуальну й творчу працю. Не випадково законодавець підкреслює, що дистанційна робота виконується за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Як правило, поза офісом працюють бухгалтери, юристи, аудитори, журналісти, програмісти тощо. Ця категорія працівників може виконувати роботу в будь-якому місці, при цьому визначаючи робоче місце самостійно.

Крім самостійного визначення робочого місця, працівник несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому. При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд і на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено трудовим договором. Окрім того, роботодавцю та працівнику дозволено обирати змішану форму організації праці, за якою працівник поєднує дистанційну роботу із звичайним виконанням роботи на робочому місці у приміщенні підприємства.

Цікавою є новела щодо вільного часу для відпочинку. Так, працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого він може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з роботодавцем, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Такий період відключення визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

Також привертає увагу положення, за яким працівник може вимагати від роботодавця тимчасового переведення на дистанційну роботу, якщо на робочому місці стосовно нього були вчинені дії, що містять ознаки дискримінації. Однак, роботодавець може відмовити в такому переведенні, якщо працівник не навів фактів, які підтверджують, що така дискримінація мала місце.

Аналогічне регулювання застосовано й щодо надомної роботи. Закон надає роботодавцеві право перевести працівника на дистанційну роботу на час загрози поширення епідемії, пандемії та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру.

***

Отже, основними відмінностями між надомною та дистанційною роботою є:

(1) при надомний роботі працівник виконує роботу за місцем проживання, при дистанційній – по суті будь-де поза приміщенням роботодавця;

(2) надомна робота, як правило, є ручною, а дистанційна носить інтелектуальний характер;

(3) загальний режим роботи підприємства поширюється на надомну роботу, тоді як при дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд та на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку;

(4) для виконання надомної роботи роботодавець зобов’язаний забезпечити працівника засобами виробництва, матеріалами та інструментами, а от при дистанційній роботі порядок і строки забезпечення працівника програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та порядок і строки виплати компенсації витрат, пов’язаних з виконанням дистанційної роботи визначаються трудовим договором. У разі відсутності у трудовому договорі такого положення, таке забезпечення покладається на роботодавця;

(5) при дистанційній роботі працівник самостійно несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на робочому місці, щодо виконання надомної роботи такий обов’язок покладається на роботодавця.

Опубліковано: Юридична газета, 9 лютого 2021 р.