Організація трудових відносин в умовах воєнного стану

У зв’язку із введенням воєнного стану та бойовими діями в Україні суттєво змінилась організація трудових відносин, що, своєю чергою, зумовило необхідність перегляду чинного законодавства про працю, яке до особливостей воєнного часу пристосовано не було.

24.03.2022 набрав чинності Закон України № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – «Закон»). Законом визначено особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Отже, які саме аспекти трудових відносин зазнали змін за умов воєнного стану?

Укладення трудового договору

– скасовано обов’язковість укладення письмових трудових договорів, перелік яких визначено ст. 24 Кодексу законів про працю (далі – «КЗпП»);

– скасовано обмеження, передбачені ч. 3 ст. 26 КЗпП. Відтак, при укладенні трудового договору умова про випробування працівника може встановлюватися для будь-якої категорії працівників;

– роботодавець може укладати з новими працівниками строкові трудові договори для усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

Переведення та зміни істотних умов праці

Роботодавцю надано право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди та без двомісячного попередження за умов якщо:

– переведення здійснюється у місцевість, де немає активних бойових дій;

– така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я;

– оплата праці за виконану роботу становитиме не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Водночас, працівники, які не відмовилися від зміни істотних умов праці, але у зв’язку з воєнними діями не можуть переїхати у нове місце перебування підприємства, не можуть бути звільнені відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника

Працівнику надано право розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві за умови:

– ведення бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника;

– робота за трудовим договором не зумовлена примусовим залученням до суспільно корисних робіт або до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця

Роботодавцю надано право звільняти працівника у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку із вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).

Водночас, таке звільнення відбувається за наявності законних підстав для звільнення, а не з підстав самої тимчасової непрацездатності або перебування працівника у відпустці.

Встановлення й облік часу роботи та відпочинку

– збільшена нормальна тривалість робочого часу працівників з 40 годин на тиждень до 60 годин;

– роботодавцю надано право самостійно визначати час початку і закінчення щоденної роботи та визначатись щодо п’ятиденного або шестиденного робочого тижня;

– скасовано скорочення роботи на одну годину напередодні святкових і неробочих днів та в нічний час, перенесення вихідного дня на наступний після святкового або неробочого, перенесення вихідних та робочих днів, заборону залучення до робіт у вихідні, святкові та неробочі дні, компенсацію за залучення до робіт у вихідні, святкові та неробочі дні.

Залучення до роботи деяких категорій працівників 

Дозволено залучення жінок до важких робіт, роботи зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також до підземних робіт, понаднормових робіт, робіт у вихідні, святкові й неробочі дні, направлення у відрядження за їх згодою.

Виняток становлять вагітні жінки й жінки, які мають дитину віком до одного року.

Оплата праці та відпустки

– у разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства;

– роботодавець звільняється від відповідальності за несвоєчасність виплати заробітної плати, якщо це зумовлено веденням бойових дій або дією інших обставин непереборної сили;

– роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури;

– роботодавець на прохання працівника може надати відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відпустки».

Призупинення дії трудового договору

Законом визначено можливість призупинення трудового договору, що не призводить до припинення його дії чи розірвання.

Водночас, відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Закон діє протягом дії воєнного стану та втрачає чинність з дня його припинення, за виключенням норми, яка передбачає відшкодування збитків державою-агресором, відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам.